НАПО́ТЕМКИ, присл., рідко. У потемках, в темноті. Заграничний політик, вернувши опівночі додому, напотемки.. помилився дверми (Іван Франко, IV, 1950, 38).
НАПО́ТЕМКИ, присл., рідко. У потемках, в темноті. Заграничний політик, вернувши опівночі додому, напотемки.. помилився дверми (Іван Франко, IV, 1950, 38).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 158.