НАПРАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., НАПРАВИТИ, влю, виш; мн. направлять; док., перех.
1. Спрямовувати, скеровувати кого-, що-небудь у певному напрямку.
Керманичі направляють дарабу на берег, і вона
питається носом у каміння (Гнат Хоткевич, II, 1966, 393); — На
коліях є така стрілка, що за її допомогою переводять
колію і направляють поїзд туди, куди йому треба
(Леонід Юхвід, Оля, 1959, 106); Не додому справив він коня,
котрий було повертав у знайому улицю, а круто направив
його до поліції (Панас Мирний, I, 1954, 282); — Я натиснув
контакти кулеметів і мчав до землі, стріляючи в
ешелон, на який я направив свій винищувач (Юрій Яновський,
II, 1954, 75);
// перен. Давати напрям чому-небудь.
[Воронюк:] По-вашому виходить, що людина не
може направляти розвиток рослин і тварин у
корисному для себе напрямі (Захар Мороз, П'єси, 1959, 200); [Любов:]
Се добре, що я все це знаю, бо я знатиму, як
направити своє життя (Леся Українка, II, 1951, 12);
// перен.
Зосереджувати на чому-небудь, спрямовувати на щось
(думки, здібності, зусилля і т. ін.). Мокроусов впадав
у романтизацію минулого.. Кириєнко все посилав к
чорту і найперше круторогих.. Місто — ось та архімедівська
точка опори, що потрібна, щоб виважити країну
на рівень інших.. Сюди й треба направляти всі зусилля
народу, а не туманити голову романтизацією
історичного минулого та сучасного села (Андрій Головко, II, 1957, 277).
Направляти (направити) вухо — уважно прислуховуватися.
Як тільки приїхали на майдан, Гаркуша
одразу.. направив своє хрящувате вухо до волосного
ґанку, на той новий закон, що його вичитував студентик
(Олесь Гончар, II, 1959, 213).
2. Посилати, відправляти кого-небудь з якоюсь
метою. — Ну, змотуй вудки, — сказав Штукаренко
телефоністу. — А ти, Петренко, станеш внизу біля входу
і всіх направлятимеш на берег (Сава Голованівський, Тополя.., 1965,
342); Якось улітку направили нас, студентів,
допомогти колгоспникам зібрати врожай (Євген Кравченко, Квіти..,
1959, 11);
// Давати призначення. — Прямо не знаю,
чого вас оцей робітземліс направляє сюди? — здвигає
плечима лісник (Михайло Стельмах, II, 1962, 278); Мобілізовані
ведуть між собою тихі розмови: — Куди ж то нас
направлять? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 293);
// Виділяти,
призначати що-небудь для чогось. Затрачаючи працю, гроші
і матеріали, слід наперед знати, який доход дадуть
вони господарству, куди найрозумніше направляти
кошти (Комуніст України, 5, 1960, 63).
3. Робити що-небудь гострим; гострити. Його кипуча енергія часом била через край, і тоді зупинити її міг лише широкий батьків, з мідною пряжкою ремінь, який однаково добре направляв бритву і, як засіб чисто педагогічний, спрямовував синову енергію у відповідне русло (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 63); Ще звечора Євген дістав з горища стару над'їдену косу — ще батько нею косив, направив її (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 236).
4. Надавати музичному інструментові певної висоти звука; настроювати. Іван Микитович зняв скрипку. Довго-довго він її направляв, рвучи часто струни (Панас Мирний, I, 1954, 136); Микола направив струни, повів смичком, — і жалібна пісня розляглася по хаті (Нечуй-Левицький, II, 1956, 172).
5. розм. Лагодити, виправляти що-небудь зіпсоване,
пошкоджене і т. ін.; поправляти. Клопоталися чоловіки
у тому саду: пісок возили, східці по згір'ю направляли
та місточки через рівчаки ладили (Марко Вовчок, I, 1955, 145);
Здалося б направити черевики, та грошей нема (Осип Маковей,
Вибр., 1954, 57); — Копати починаєм завтра,
вранці-рано. А сьогодні хай кожен направить свої рискалі,
лопати, заступи... коновки — носити накопану землю
(Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 318);
// перен. Змінювати
на краще або повертати до попереднього становища
(життя, умови і т. ін.). Усюди, де око лиш гляне,
Де звернеться ухо, все чути одну Відвічную пісню:
Ой життя погане! А як би направить, ніяк не збагну!
(Іван Франко, XIII, 1954, 27); Почував [Вова], що його діло
прогорає, а як його направити — він не міг добрати
способу (Степан Васильченко, I, 1959, 87).
6. розм. Спонукати, схиляти до якої-небудь дії, вчинку; примушувати щось робити (перев. недозволене, злочинне). — Ви б ще повинні навчати людей, а не направляти їх супроти закону!.. (Любов Яновська, I, 1959, 48); Земський загрожував ковалеві Сибіром за те, що направляє заробітчан проти Харитоненка, щоб домагалися своїх прав (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 84); Але й ті, що набралися, як почули оце про козаків — не згірше бідкаються й галасують. Підбурили, направили, а тепер що робити? (Андрій Головко, I, 1957, 293).
7. розм. Учити, наставляти, давати поради кому-небудь.
— Михайло — спритний, діловий комсомолець,
багатьох старих ще й он як навчить. А все ж, звісно,
направляти треба... (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 55); —
Радянська влада за нас, на краще нас направляє (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 158); Пріська направила мужика!
Вже не то, щоб він не пив: не проливав козак, як де
лучалася чарка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 104).
♦ Направляти (направити) на путь істини (на добру,
праведну путь, вірну дорогу і т. ін.) кого — давати
корисні поради, вказівки комусь; повчати кого-небудь.
— Лаяв [панотець] мене, їй-бо, славно, все направляй
на путь істини і, головне, злості не таїв (Михайло Стельмах, I,
1962, 87); Тітки та дядини силкувались направляти
її на добру путь (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 230); Старі
Гарбузи дякували невісточці, що зуміла прибрати до рук
їхнього сина та направити його на вірну дорогу (Панас Кочура,
Золота грамота, 1960, 222).
8. діал. Виправляти. [Камб:] І наша рада батьківська тобі направить каяттям свою нечемність (Леся Українка, III, 1952, 69); Щоби свою помилку направити, грізно подивився [суддя] кругом себе (це мала бути повага) і сказав до Олени: — Іди (Лесь Мартович, Тв., 1954, 125).