в означеннях
Тлумачення, значення слова «напрямець»:

НАПРЯМЕЦЬ, присл., розм. Те саме, що напрямки. Ні доріг, ні стежок дід ніколи не визнавав — завжди йшов напрямець (Гнат Хоткевич, I, 1966, 81); Він [вітер] біжить напрямець, Добіга до алеї І затих, і — кінець (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 308); Не дати говорити зараз — тільки народ збаламутити: такого самі вигадають, що гірш за всяку правду. Отож і вирішив Цигуля йти напрямець. — Кажи, Гордію. Що вже не є, гарні чи недобрі вісті — розповідай (Андрій Головко, II, 1957, 325).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 164.

Коментарі (0)