в означеннях
Тлумачення, значення слова «напрошувати»:

НАПРОШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПРОСИТИ, ошу, осиш, док., перех., розм.

1. Випрошувати яку-небудь кількість чогось. А рядові ланки, наче ті сироти. І гною їм нема, і коней не допросишся, щоб хоч той гній вивезти, який з трудом навизбируєш у себе та напросиш у людських подвір'ях (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 56);
//  перев. док. Просячи про що-небудь, добитися згоди. Оце було напросить мати священика, щоб .. написав та спитав про здоров'я й життя, то й одпише Катря на три листи одним (Марко Вовчок, I, 1955, 242); Напросив свого дружка — теж був відчайдушний, чортяка! Та й засіли в городі серед порічок (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 131).

2. Запрошувати кого-небудь у якійсь кількості. Напросила [Ївга] свашок, світилок, батьків.. і всякого народу, якого треба на весілля (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 301); — Коли напросив [Балабуха] гостей, то нехай сам панькається коло їх, а я не встану, — думала Олеся (Нечуй-Левицький, III, 1956, 122).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 162.

Коментарі (0)