в означеннях
Тлумачення, значення слова «напутній»:

НАПУ́ТНІЙ, я, є. Який містить у собі напуття. Далі міністр висловив Андрію кілька напутніх настанов (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 6); Боженко, як і завжди, закінчив свою промову напутнім словом (Олександр Довженко, I, 1958, 197); Старий хвилювався і напутня промова про користь птахів явно не клеїлась (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 194);
//  Стос. до напуття. Всі чекали коронного гетьмана, а в палацовій капелі двірський капелан правив напутній молебень (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 398); Ще далеко чули вони напутню пісню, що співала її Ганнуся (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 166.

Коментарі (0)