в означеннях
Тлумачення, значення слова «напуття»:

НАПУ́ТТЯ, я, сер. Поради, побажання кому-небудь (перев. перед відправленням у дорогу або початком якоїсь справи); напучення. Відразу після Артемового напуття вчорашні курсанти шикувались і з повною викладкою рушали до вокзалу (Олександр Підсуха, Віч-на-віч, 1962, 153); — При зустрічі з населенням пам'ятайте, що ви — радянські люди, — давав напуття Капустін (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 435); Один з робітників-ремонтників, які допомагали Яцубі, давав господареві вже прикінцеві напуття (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 192).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 166.

Коментарі (0)