Словник української мови

НАПИРАТИ 1, аю, аєш, недок., НАПРАТИ, перу, переш, док., перех. Прати певну кількість чого-небудь. Напрати сорочок.

НАПИРАТИ 2, аю, аєш, недок., НАПЕРТИ, пру, преш, док., розм.

1. неперех. Навалюючись, давити, натискати на кого-, що-небудь. Перед дверима зробився тиск, а знизу все напирали. Двері були замкнені (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 87); Внизу несе свої весняні води Дніпро. Могутня течія його напирає кригою на правий берег (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 39); Тремтить млинок од хвилі. Вода напре, дивись, то вискочить гвіздок, То паля тріснула (Євген Гребінка, I, 1957, 70).

2. неперех. Наступаючи, тіснити (ворога). Виступили з-за лиману З турками татари. Із Полісся шляхта лізе, А гетьман-попович Із-за Дніпра напирає (Тарас Шевченко, II, 1963, 181); У них поставлено в громаді, Коли на їх пан Турн напре, То всім сидіть в своїй ограді, Нехай же штурмом вал бере (Іван Котляревський, I, 1952, 215);
//  Наполегливо вимагати, добиватися чого-небудь від когось. Мати напирала на дочку доконче виходити заміж (Лесь Мартович, Тв., 1954, 334); [Брахманець:] Швидко Вона напре на мене, щоб пішов Невольника купить їй молодого! (Іван Франко, X, 1954, 421).

3. тільки недок. Наголошувати на чому-небудь, звертати особливу увагу на щось. Він чув, що Чіпка натякнув, що його бито: щоб уже зовсім розжалобити товариша, він давай напирати на це (Панас Мирний, I, 1949, 313); Терентій.. напирає на.. те, що в гурті наймит стає стійкішим і дорожчим (Михайло Стельмах, I, 1962, 326).

4. неперех. Збиратися, скупчуватися у великій кількості. — Оце тільки чутка пройшла, що князь приїде, а й то, подивись, скільки наперло сюди ..москалів (Гнат Хоткевич, I, 1966, 95);
//  перех. Примушувати кого-небудь прийти, прибути кудись (або присилати кого-небудь кудись) у великій кількості. — Ти думаєш, навіщо Гітлер повну Фінляндію німців напер? Думаєш, задаром вони біля нашого кордону крутяться? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 206).