НАПИРА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАПЕ́РТИСЯ, пруся, прешся, док.
1. розм. Приходити куди-небудь або збиратися десь у великій кількості. Наперлося багато народу (Словник Грінченка).
2. розм. Наполягати на чому-небудь. — А чого ви так напиралися, аби жінки вписувалися до читальні? — запитався Славко (Лесь Мартович, Тв., 1954, 289); [Панько:] Пішли обі [жінка й дочка] жати до Завади. Наперся старий рано: конче та й конче ходіть! (Іван Франко, IX, 1952, 342); Чоловік її не пускав із хати, а вона таки наперлась і пішла (Словник Грінченка).
3. перев. док., вульг. Багато з'їсти, наїстися. Наперся каші, аж дихати важко (Словник Грінченка).