в означеннях
Тлумачення, значення слова «нарізувати»:

НАРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і НАРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док.

1. перех. Поділяти що-небудь на частини, шматки або відділяти яку-небудь кількість частин, шматків від чогось різальним інструментом. Не рекомендується зразу нарізувати в себе на тарілці на дрібні кусочки м'ясо, рибу та інші страви, бо від цього страва швидко холоне і стає несмачною (Українські страви, 1957, 402); Льотчик.. почав неквапом нарізати на сковороді яєчню (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 68).

2. перех. Зрізуючи або розрізуючи, заготовляти, виготовляти яку-небудь кількість чогось. Князь махнув на садовника і звелів нарізати великий пучок пахучих троянд (Нечуй-Левицький, I, 1956, 163); Антон із сином відрізав дишло, нарізав на ящик дощок, відкинув убік пилку (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 73).

3. перев. док., перех. Ріжучи, убити на м'ясо яку-небудь кількість птахів, тварин. Вони звеліли нарізати курей, зварити суп, спекти печеню (Нечуй-Левицький, II, 1956, 72); І кабанів наколов [Панько].., і телят нарізав (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 33).

4. перех. Робити різьбу, наріз і т. ін. на чому-небудь. Цей матеріал [поліефір] можна кувати, свердлити, фрезерувати і нарізувати на ньому різьбу (Наука і життя, 6, 1959, 60); Він зібрав інструменти, постояв трохи, слідкуючи, як Манченко нарізає ранти (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 64); Умів він викувати і леміш, і сокиру, умів нарізати шруб, змайструвати замок (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 56);  * Образно. Старість підкралася несподівано, мов осінь; вона якось одразу підсушила дорідного Дорохтея Плачинду, нарізала на обличчі і шиї вузьких зморщок (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 324).

5. перех. Виділяти ділянку землі. — Ваші помічники нарізують садиби понад ґрунтом заводу (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 238); — Кажуть, у Проскурівському повіті вже козачня нарізає дядькам свої наділи (Михайло Стельмах, I, 1962, 632); Незадоволена залишилась [Віпцусиха]: чому їй тільки на трьох душ нарізали землю (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 127).

6. перех. Робити борозну, канавку для садіння рослин або для інших потреб. При садінні м'яти розсадою вручну борозни нарізують теж тракторними борознонарізувачами (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 296).

7. перех. Залишати на тілі болючий слід або спричиняти біль натиранням, надавлюванням і т. ін.

8. тільки недок., неперех., перен., розм. З захопленням, енергійно грати на музичних інструментах. За поставцем горілки В шинку нарізують тобі Цимбали, кобзи і сопілки (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 82);
//  перех. Енергійно, з захопленням виконувати на музичному інструменті що-небудь. Молодий парубок, зсунувши набік картуза, нарізував на гармонії гопака (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 120).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 172.

Коментарі (0)