в означеннях
Тлумачення, значення слова «наряд»:

НАРЯД 1, у, чол.

1. Те, у що наряджаються; одяг (перев. святковий, гарний). А Василь ходить по вулиці, поблискуючи своїми ґудзями, щоб люди бачили, який він у новому панському наряді (Панас Мирний, IV, 1955, 80); — І охота ж вам [дівчатам] було ото наряди в клунках перти, — дивувався Нестір (Олесь Гончар, I, 1959, 40);
//  перен. Зовнішнє покриття тварин, неживих предметів. Качури у весільному наряді мають голову чорного кольору з блискучим зеленуватим полиском (Птахівництво, 1955, 37); Ось летить сніжок хрещатий, В'ється, крутиться й ляга, У наряд у волохатий Чорну землю одяга (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 209).

2. заст. Збруя. Товаришу, пане-брате, Вволи як мою волю; Веди коня у наряді Да за тілом за мною (Павло Чубинський, V, 1874, 1045).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 179.

Коментарі (1)

НАРЯД 2, у, чол.

1. Завдання, розпорядження про виконання якої-небудь роботи. Увечері вчорашнього дня дав Оксен наряд — возити із.. лісу дерево на будівництво колгоспної конюшні (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 241);
//  Письмове розпорядження про виконання якої-небудь роботи. Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Олесь Донченко, VI, 1957, 161);
//  Розподіляння, роздавання завдань, розпоряджень про виконання якої-небудь роботи. Коли Смоливус піднявся на відкатний двір, побачив, що наряд закінчився й почався спуск робітників у шахту (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 64).

2. Документ, розпорядження про видачу або відправку яких-небудь товарів, матеріалів і т. ін. Оформивши наряд, сугакліївці навантажили машину і незабаром виїхали з двору цукрозаводу (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 125); Вийшовши з райкому, одразу кинулися [голова сільради і голова колгоспу] до райспоживспілки і таки висварили.. наряд на бензин і автол (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 261).

3. Виконання певних обов'язків (перев. військових) за особливим дорученням. Після добового наряду по гарнізону наш окремий взвод пішої полкової розвідки повернувся з міста (Іван Багмут, Записки.., 1961, 6); Солдати, призначені в наряд для нічного патрулювання по місту, вишикувалися на плацу в дворі комендатури (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 29); Не завітавши і додому, пішов [Єгор] до шахти, у наряд (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 196).
 Наряд поза чергою; Позачерговий наряд — міра дисциплінарного покарання. От коли б Микола Леонідович дав йому просто наряд поза чергою. Але ні! (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 10); За ці «жарти» Льоня не раз діставав від конфліктної комісії [комуни] догани, позачергові наряди, сидів на гауптвахті (Іван Микитенко, II, 1957, 476).

4. Група військовослужбовців, підрозділ, який виконує військові обов'язки за особливим призначенням. Наряд виїхав на конях, посилено озброєний, як це й завжди велося в частині (Іван Ле, С. Голубар, 1950, 35); Під кущем біля кулемета чути приглушену розмову — саме, видно, міняється наряд. Здає пост Остапенко, приймають Сердюки (Олесь Гончар, II, 1959, 265).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 180.

Коментарі (1)