в означеннях
Тлумачення, значення слова «нарядний»:

НАРЯДНИЙ 1, а, е.

1. Святково, гарно одягнений. — О, та який ви прийшли нарядний, урочистий! (Олесь Донченко, V, 1957, 478);
//  Гарно прибраний, оздоблений. Він ткнув ногою у двері й увів Лошакова у невеличку пишно нарядну хату (Панас Мирний, III, 1954, 290);
//  З гарними барвами, формами, з красивим пір'ям, красивою шерстю (про природу, тварин, птахів). У найвищому ярусі шуміли вершинами дуби,.. ледь ворушили довгими косами нарядні берези (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 125).

2. Гарний, пишний (про вбрання). Згори збігає Ліза. Вона в нарядній сукні, готова їхати на бал (Іван Кочерга, II, 1956, 164); З'їхались представники всіх братніх республік,.. старі, й молоді, й зовсім юні, чоловіки й дівчата-городниці, в яскравих нарядних костюмах, самі схожі на квіти й плоди (Олександр Довженко, I, 1958, 496).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 181.

Коментарі (0)

НАРЯДНИЙ 2, а, е. Стос. до наряду (див. наряд 2 1, 2);
//  у знач. ім. нарядна, ної, жін. Приміщення, де виписуються, даються наряди на роботу. Біля нарядної валялась іржава вагонетка і височіла купа якихось старих труб (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 126); У відчинене вікно нарядної з степового простору залетів пустун-вітер (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 100).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 181.

Коментарі (0)