НАРЯДЖАТИ 1, аю, аєш, недок., НАРЯДИТИ,
ряджу, рядиш, док., перех. Одягати кого-небудь (перев.
у святковий, гарний одяг). Наряджа [баба] мене, та
все прихвалює: яка я красива та як я панові сподобалася
(Панас Мирний, III, 1954, 163); Наряджають Зміївни Олену,
підводять то до одного, то до другого дзеркала (Анатолій Шиян,
Іван — мужицький син, 1959, 61); І намисто Олені
нав'язує [Явдоха] на шию, і голову квітча; а як нарядила
зовсім, то й вибігла мерщій надвір (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
211); Обмивши тіло батька власними руками та
нарядивши його у найкращу одіж, став він перед вельми
важливим питанням: чим оплатити видатки на похорон
(Юліан Опільський, Іду.., 1958, 12); * Образно. Його [Т. Шевченка]
наряджали [націоналісти] в одежу мирного співця
старих «устоїв», наївного любителя старовини і вишневих
садочків (Максим Рильський, III, 1956, 241);
// ким. Одягаючи,
робити подібним до кого-, чого-небудь. Ой я свого
чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна, підв'язана
валом (Номис, 1864, №12551); [Кембль:] Він
збаламутив Дженні... Раз він зліпив тут з неї подобизну
і нарядив принцесою (Леся Українка, III, 1952, 65).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 180.
НАРЯДЖАТИ 2, аю, аєш, недок., НАРЯДИТИ, ряджу, рядиш, док., перех. і без додатка.
1. Давати
розпорядження про виконання якої-небудь роботи;
посилати в наряд. — Кожна бригада мусить стати на
свою ділянку й не заважати іншій. Я буду наряджати,
а ви записуйте (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 397);
// Посилати,
направляти куди-небудь. — Ну що? Були ще там,
крім тебе, люди, котрих я на тартак наряджав?
— питає мене Косован (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 170);
Громада знов нарядила посланців в Київ до владики
просити за Харитона Моссаковського (Нечуй-Левицький, III,
1956, 63).
2. розм. Влаштовувати, організовувати який-небудь захід. Ніби серед будня несподівано свято собі нарядили [хлопці й дівчата]. Були, як п'яні, пустували, як діти, без ладу співали, без потреби реготалися (Степан Васильченко, II, 1959, 95).
3. розм. Лаштувати, приготовляти що-небудь. Нарядити новий серп.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 180.