в означеннях
Тлумачення, значення слова «нароблювати»:

НАРОБЛЮВАТИ, юю, юєш і НАРОБЛЯТИ, яю, яєш, недок., рідко, НАРОБИТИ, роблю, робиш; мн. нароблять; док., перех.

1. Робити, створювати велику кількість чого-небудь. Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня, А ми таки її найшли. Уже й твердині поробили.. Всього наробимо колись! (Тарас Шевченко, II, 1963, 65); Нароблять [кріпаки] човнів; в темну-темну ніч спустять їх у рів на воду ще й позв'язують (Панас Мирний, IV, 1955, 15); Буковинець-перекладач запевняв, що вони тепер нароблять багато малих підків спеціально для руських коней (Олесь Гончар, III, 1959, 93);
//  Виготовляти що-небудь у великій кількості. Ой, виорю нивку широкую Та посію хмелю високого, Та нароблю пива солодкого (Українські народні ліричні пісні, 1958, 434); Люди.. позбирали виноград, наробили вина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 255).

2. тільки док. Зробити щось погане, неприємне, варте осуду; накоїти, натворити чого-небудь. — Доню моя, Що ти наробила?.. Оддячила!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 33); — Ой, що ж я, проклята, наробила, — я ж тебе, Зінечку, струїла!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 491); Не встиг ще й ложки вмочити, як батько: — То що ви там наробили в степу? Які там копи порозтягали? (Андрій Головко, II, 1957, 250).

3. у спол. із сл. клопіт, лихо, сором, зло, шкода, неприємність і т. ін. Заподіяти те або спричинитися до того, що назване відзначеним іменником. — А щоб ти не діждав вже довіку меду й покуштувати, лихий патлачу! — проклинав дід [ведмедя].., — бач якого наробив клопоту та шкоди! (Марко Вовчок, I, 1956, 343); Невеликії три літа Марно пролетіли... А багато в моїй хаті Лиха наробили (Тарас Шевченко, I, 1951, 351); — Пам'ятайте про нашу умову і не підходьте близько до муру, не наробіть собі неприємностей (Юрій Смолич, I, 1958, 86).
Наробити крику (галасу, репету і т. ін.) — почати лементувати, зчинити гамір, ґвалт. Кайдашиха наробила крику на всю хату, на все подвір'я (Нечуй-Левицький, II, 1956, 303); Наробити слави — ославити кого-небудь. Та що ж Синиця?.. Та мовчить! І запалить — не запалила [море], А тільки слави наробила Та з сорому й сховалася кудись (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 37); Наробити шелесту — зчинити метушню, гамір. Макара обійняв неспокій. Чого доброго, Мусій Гичка може з свого спостережного пункту примітити постать, що тиняється навколо загороди, і ще наробить шелесту (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 262).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 174.

Коментарі (0)