в означеннях
Тлумачення, значення слова «народжувати»:

НАРОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРОДИТИ, роджу, родиш, док.

1. перех. Давати життя дитині [дітям] під час пологів (про жінку або самицю). Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий (Юрій Яновський, II, 1958, 192); — Пам'ятай, Уляно, що й вовчиця народжує дітей своїх, і зростають вони вовками на землі (Олександр Довженко, I, 1958, 335); — Я любив, як насіння пахне. Я виріс у насінні. І мата мене народила в насінні — в жнива під копою (Олександр Довженко, I, 1958, 282); За своє життя Лукерія народила більше десятка дітей (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 34); Вона народила хлопчака і назвала його Віталієм (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 98).

2. перех., перен. Давати початок чому-небудь, створювати що-небудь, бути причиною появи когось, чогось. У спеку, в сніг — не легко нам Нове народжувати місто (Іван Нехода, Сонце.., 1947, 25); Радянська дійсність щодня народжує героїв праці, людей нової комуністичної моралі (Мистецтво, 3, 1962, 13); Народна українська мова народила шевченківську літературну мову (Юрій Смолич, VI, 1959, 327);
//  Пробуджувати, викликати що-небудь. Це вона [юність] по-весняному гріє, бунтівливо запалює кров, родить помисли кращі і мрії і народжує ніжну любов (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 94); Пісня відриває душу Терентія від щоденної колотнечі, народжує сум біля серця (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 55).

3. тільки док., перех. і неперех., розм. Дати багато плодів, принести великий урожай. То мати наумисне такі товсті нитки виводили, бо у нас сього року дуже коноплі були народили (Номис, 1864, № 6418); Квітне багряно садок молодий, — Гілка розпукла народить плоди (Микола Шпак, Вибр., 1952, 102).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 175.

Коментарі (0)