НА́РОСТЕНЬ, сня, чол. Те саме, що наріст. В селі тихо-тихо, тільки іноді сколихнеться тінь молодого деревця та між гіллям, розсипаючись, зашерехтить наростень паморозі (Михайло Стельмах, I, 1962, 141); * У порівняннях. На худому сірому обличчі.. буряковий ніс здіймався, мов потворний наростень (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 333).