в означеннях
Тлумачення, значення слова «наривати»:

НАРИВАТИ 1, аю, аєш, недок., НАРВАТИ, ву, веш, док., перех.

1. Рвучи, збирати яку-небудь кількість чогось. Я нариваю цілі пучки цвіту яблуні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); На доброму житі нажинала [Катерина Чумак] півтори копи, наривала по двісті снопів кучерявого гороху (Михайло Стельмах, II, 1962, 209); [Настуся:] Не буду танцювать, Поки барвінку не нарву Та не заквітчаюсь (Тарас Шевченко, II, 1963, 191); Він нарвав тоді інжиру з дерева (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 52); Уже Оленка гороб'ячого щавлю нарвала на борщ (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 11);
//  Зриваючи, складати, робити що-небудь. Мати.. нарвала букет квітів на своїй клумбі (Олесь Донченко, IV, 1957, 22).

2. Рвучи, подрібнювати на маленькі частинки.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 170.

Коментарі (0)

НАРИВАТИ 2, ає, недок., НАРВАТИ, ве, док. Запалюючись, утворювати нарив. Минуло багато часу, а рана на руці Данила Ковача ятрилась і наривала, він весь горів, ходив, як у тумані (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 378); — Дома ж було, чирячок нарве, то я вже й цибульки смажу й ганчірочку тру та й зав'язую (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 26);
//  безос. — Та тут дівчина розрізала ногу. В лікарню зразу не принесли, воно й нарвало так, що ходити вже їй не можна (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 170.

Коментарі (0)

НАРИВАТИ 3, аю, аєш, недок., НАРВАТИ, ву, веш, док., перех., діал. Готуючи до запрягання, прикріплювати ярмо до дишля. — Ой ви, хлопці, ви, добрі молодці, Уставайте, вози мажте, ярма наривайте, Сірі воли запрягайте! (Павло Чубинський, V, 1874, 1049); Чумак ярма нариває Та в Крим по сіль виїжджає (Українські народні думи.., 1955, 207);
//  Запрягати волів. Кость нариває волів. Чоловік стоїть коло його, навчає (Степан Васильченко, III, 1960, 326).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 170.

Коментарі (0)

НАРИВАТИ 4, аю, аєш, недок., НАРИТИ, ию, иєш, док., перех. Риючи, робити в землі заглибини, ями. Клята свиня нарила на городі такого, що хоч плач! (Словник Грінченка);
//  Риючи, навибирати яку-небудь кількість чогось. Партизанська піхота.. нарила землі й лежала вже в шанцях, готуючись до відсічі (Юрій Яновський, I, 1958, 152).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 170.

Коментарі (0)