в означеннях
Тлумачення, значення слова «насаджувати»:

НАСАДЖУВАТИ 1, ую, уєш, недок., НАСАДИТИ, саджу, садиш, НАСАДЖАТИ, аю, аєш і розм. НАСАДОВИТИ, довлю, довиш; мн. насадовлять; док., перех.

1. Проводити посадку, садити певну кількість чого-небудь (про рослини). Знесли хату Омелькову й Стецькову, насадили садок (Панас Мирний, I, 1949, 195); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу (Марко Вовчок, I, 1955, 382);
//  Садити у великій кількості. Тепер йому теж здавалося, що немає в світі нічого вищого, ніж насаджувати ліси (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 94); Лариса насаджувала квіти, посипала піском доріжки (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 12); В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила... (Українські народні ліричні пісні, 1958, 256); Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників та півонії (Нечуй-Левицький, I, 1956, 82); — А дерев маленьких скільки росло! То вона їх сама насадовила, сама доглядала (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 44).

2. тільки док. Помістити куди-небудь у певній кількості. Він, швидко поробивши човни, На сине море поспускав, Троянців насаджавши повні (Іван Котляревський, I, 1952, 65).

3. перен. Насильно впроваджувати, поширювати, розвивати що-небудь (ідеї, погляди і т. ін.). Приречені на загибель реакційні пануючі класи капіталізму бояться дійсності, і тому вони сіють ілюзії, насаджують антинаукову, наскрізь фальшиву ідеологію (Комуніст України, 5, 1961, 68); [Калинович:] Трудно там правду насадить, де споконвіку у корені лежить неправда! (Карпенко-Карий, II, 1960, 334); Поміркуй: тяжкі негоди насаджають в душах злобу (Іван Франко, XI, 1952, 208).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 181.

Коментарі (0)

НАСАДЖУВАТИ з, ую, уєш, недок., НАСАДИТИ, саджу, садиш, док., перех.

1. Насовуючи, накладаючи, міцно надівати на що-небудь. Інші збились біля кузень, лагодили броню, гострили шаблі, насаджували на списи ратища і виливали кулі (Олекса Стороженко, I, 1957, 397); Заходився [Ант], готуючи стріли, стругати пруття; на один, тонкий, кінець кожного прутика насаджував жолобчасте залізце з вістрям, на другому робив вирізку або доточував костяний зуб (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 8); Софрон мусив швидким рухом насадити на балон конусну голівку (Натан Рибак, Час, 1960, 93).

2. розм. Надівати, натягати що-небудь (на голову, палець і т. ін.). [Подорожній:] То я так собі насадив його [персня] на палець, аби свою принадну особу від небезпечних заходів оборонити (Леся Українка, IV, 1954, 222); Ґудзь щільніше підтягнув пояс, насадив на голову картуза і попрямував до вихователя (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 122); Зуб насадив на носа великі рогові окуляри (Вадим Собко, Справа.., 1959, 13).

3. Накладати, настромлювати на що-небудь. На самому кінці тієї купи стримить високий, як стовп, камінь.., зверху товщий, неначе на стовп хтось насадив здорову голову (Нечуй-Левицький, II, 1956, 199); Глафіра та Явдоха з ганчірок звертіли відьму, схожу на горбату Хомашину, насадили її на кочергу і засунули під бовдур (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 41).
♦ Насадити боки — те саме, що Нам'яти боки (див. наминати). Кулачки заведуть, граючись, і насадять боки Василеві (Панас Мирний, IV, 1955, 169); Насадити болячок — заподіяти лихо кому-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра, — підвелося вгору кілька важких кулаків. — Насадив людям болячок, болячками і відповість! (Михайло Стельмах, I, 1962, 200); Насадити гулю (гуль, синяків і т. ін.) — залишити помітні сліди побоїв на тілі. Поводив він себе в класі добре, зате на перерві тільки й чути було скарги, що на малого Дагіля: тому ногу підставив, тому гулю насадив (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 287).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 181.

Коментарі (0)