НАСЕЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., НАСЕЛИ́ТИ, селю, селиш, док., перех.
1. Займати поселеннями, жителями якусь місцевість, приміщення і т. ін.; заселяти.
2. тільки недок. Жити на якійсь території. Двісті
тисяч слов'ян, серед яких більше чверті українців,
населяють Бразілію (Радянська Україна, 9.I 1954, 4); Слов'яни серед
інших індоєвропейських народів з своєю мовою..
споконвіку населяли значну територію Середньої і Східної
Європи (Нариси з діалектології української мови, 1955, 33);
// перен.
Наповнювати собою що-небудь. Найчастіше глисти
населяють той чи інший відділ кишок, але можуть
паразитувати в печінці, в жовчному міхурі і в інших органах
(Хвороби дитячого віку, 1955, 149).