Словник української мови

НАШОРОШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШОРОШИТИ, шу, шиш, док., перех. Те саме, що насторожувати. Він марив полюванням, далекий постріл нашорошував і кидав його в дріж (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 307).
♦ Нашорошувати (нашорошити) вуха — те саме, що Насторожувати (насторожити) вуха (див. насторожувати). Пес нашорошує вуха, хоче збагнути людську мову, а потім знову кидається на хлопчака (Михайло Стельмах, I, 1962, 219); Зачувши людей, лисиця високо підняла голову, нашорошила вуха (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 51); Нашорошувати (нашорошити) вуха (уші, вухо, слух, увагу) — те саме, що Насторожувати (насторожити) вуха (уші, вухо, слух, увагу) (див. насторожувати). — Молодице, нашорошуйте вуха, бо новина буде: є з чим по селу побігти! — гукнув Васюта на Катрю (Борис Грінченко, II, 1963, 349); Простяглася По діброві понад Дніпром Козацька ватага.. Хто балака, Хто кобзаря слуха. А Залізняк попереду Нашорошив уха (Тарас Шевченко, I, 1951, 116).