в означеннях
Тлумачення, значення слова «нашийник»:

НАШИ́ЙНИК, а, чол.

1. Ремінець або металеве кільце з застібкою, що надівається на шию тварини. Схопивши за нашийник сірого пса, він відтяг його від парубка... (Олесь Донченко, III, 1956, 52); — Ну, ходімо вже, — і потягла [дівчина] телятко за нашийник (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 310);  * У порівняннях. Твердий комірець давив, муляв горло, як вузький нашийник (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 280).

2. У дишельній упряжі без хомута — широкий ремінь, один кінець якого надівається на шию коня, а другий закріплюється на передньому кінці дишла. За одним махом зробив [Панталаха] порядок: повідпинав нашийники від дишля (Іван Франко, II, 1950, 240).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 240.

Коментарі (0)