в означеннях
Тлумачення, значення слова «насідати»:

НАСІДАТИ, аю, аєш, недок. і док., НАСІСТИ, сяду, сядеш, док.

1. тільки 3 ос. Сідати, поміщатися де-небудь у великій кількості. Насідало молодиць повнісінькі санчата, ще й зверху (Панас Мирний, II, 1954, 194); Куди оце летять з оселі Горобці? Дивлюсь, у сад побрались молодці. На Вишенці їх геть-то насідало, І бенкет зараз підняли (Євген Гребінка, I, 1957, 51).

2. тільки 3 ос. Осідаючи, скупчуватися, покривати собою кого-, що-небудь. Хмари сунуться все темніші й темніші, вони насідають на ліси, туманами опускаються до самісіньких коренів (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 177); Курява дороги насіла на них [жінок] густою верствою, вгризлася в їх шкіру і вигризла з неї всякий колір, усякий полиск свіжості (Іван Франко, II, 1950, 331); З правої і лівої сторони дороги знімались.. високі крилаті смереки.. На їх пишнім, тяжкім.. гіллі насів прозоро білим надихом іній (Ольга Кобилянська, III, 1956, 86).

3. тільки 3 ос. Нападати, накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, хробаків і т. ін.). По загороді гайнула [корова], неначе рої оводів на неї насідають (Іван Ле, Мої листи, 1945, 73); Стигнуть у вас у саду вишні... А птиця капосна насідає, викльовує... (Остап Вишня, I, 1956, 126); Переїхали [партизани] Дніпро й попливли єриками, у плавнях комарі насіли цілою хмарою, низали, як хотіли (Юрій Яновський, I, 1954, 272).

4. на кого — що, рідше кого, що, розм. З силою натискаючи, придавлювати своєю вагою. Намагались роздерти стільці за ноги, а коли не вдавалось, били ними об землю і насідали грудьми, як на живу істоту (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88); Як вскочить Лев — аж диба стала грива... На Вовка бідного насів — Давив його, крутив... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 30); Василь, як змій, ..кинувся на Йосипенка і насів його, як кібець горобця (Панас Мирний, IV, 1955, 167); Опецькуватий.. парубійко, певно, шести- чи семикласник, так насів на свого меншого співбрата, що той, сердешний, не міг і поворухнутись (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 45).

5. Наближаючись, доганяючи, підходити впритул. Аж деколи Ілько вскач мав пускати свого коня, коли ззаду Матюшин вороний насідав (Андрій Головко, II, 1957, 141); Втікач наближався до нього, погоня теж насідала (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 224);  * Образно. За шістнадцять років праці в умовах такого міста, як Київ, де гора насідає на гору, у нього не було жодної аварії, жодного порушення їзди (Іван Сенченко, Опов., 1959, 157).
Насідати на п'яти (шию і т. ін.) — наздоганяти кого-небудь. — Звичайно, якби ми гналися за ним [порушником], насідали йому на п'яти, то він або відразу б утік назад, або заглибився.. на нашу територію (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 380); Вони [нічліжани] насідали на шию коноводам, ось-ось наздоганяли їх (Борис Грінченко, II, 1963, 295).

6. Наступаючи, тиснути з великою силою. Бійці не знали страху, насідали на ворога (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 234); Ворог тим часом насідає все дужче (Олесь Гончар, II, 1959, 286).

7. на кого, перен., розм. Наполегливо добиватися, вимагати у когось що-небудь. Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза. — В чому справа? Відправляй! (Олександр Довженко, I, 1958, 38); Петушек, якщо дівчата знову насядуть на нього з своїми вимогами, лише широко посміхатиметься й одмовчуватиметься (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 40).

8. перен., розм. З лайкою, докором виражати незадоволення чиїмись діями, вчинками; накидатися, напускатися. Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Юрій Яновський, II, 1954, 145); Боярин почав насідати, лаяв, що Теодосій погано працює (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 147); Як дізнавсь його батько, який зміст п'єси, так і насів на Османа (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 127).

9. тільки 3 ос., перен., розм. Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про настрій, почуття і т. ін.). Навіть на здорових душі Сум і туга насіда (Іван Франко, XIII, 1954, 371); Думки, страшніші за війну, насідали (Іван Ле, Наливайко, 1957, 50);
//  безос. Находити на кого-небудь (про химери, надмірну впертість і т. ін.). [Тихон:] Чи ти при собі, молодице? Що це насіло на тебе? Оддай сюди сопілку (Степан Васильченко, III, 1960, 150); На Мар'ю знов насіло. Сумна, сердита, вона по десять раз приймалася за одно діло і, не доробивши, кидала його (Панас Мирний, III, 1954, 155).

10. перен., розм. Посилено діяти, займатися чим-небудь; наполягати, натискати. Ловив [Улас] себе на тому, що такий-от розділ знає гірше, ніж інший. Він насідав на той розділ, вчив його до дурману в голові (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 52).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 187.

Коментарі (0)