НАСІ́ННЯ, я, сер.
1. Зачаток рослини, який складається із зародка та оболонки. Більшість лісових дерев і кущів розмножується насінням (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 187); Розмножується кизил насінням, щепами і відсадками (Колгоспник України, 7, 1960, 31).
2. збірн. Зерна, дрібні плоди рослин, признач. для
посіву, посадки і т. ін. — Насіння на посів, спасибі,
дав тесть (Нечуй-Левицький, III, 1956, 105); Все легшає в Яреська
при боці сівацький мішок, все меншає в ньому зерна,
все більше насіння в родючій материній землі
(Олесь Гончар, II, 1959, 221); * Образно. [Петро:] Воно,
значить, і ваша гімназія не личком шита! Таки часом
і вона засіва добре насіння... (Панас Мирний, V, 1955, 157);
* У порівняннях. Які мухи по столу лазили, то
поскочувалися, як насіння од вітру (Марко Вовчок, I, 1955, 255).
▲ Абсолютна вага насіння див. абсолютний.
♦ Лишати (лишити, зберігати, зберегти, зоставляти,
зоставити і т. ін.) на насіння — не знищувати;
кидати на розплід. — Пан втік, а панича Льольо на насіння
лишили (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); — Отого сурмача
[півня] збережи на насіння. Він, видно, породистий
(Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 145); Не лишити (не зоставити)
[і] на насіння — знищити повністю. Хома мав завжди
готову одповідь: — Як що робити? Бити [панів]. Не
лишити і на насіння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 67); — Що ж,
ми так і дамо їм втекти? — вигукнув Яресько, який
тут виявився єдиним із командирів. — По конях!
Доженемо! Не зоставимо на насіння! (Олесь Гончар, II, 1959,
251).
3. збірн. Зерна соняшника, гарбуза, вживані як ласощі. Микита сидить за столом і луза насіння (Марко Кропивницький, I, 1958, 71); Паранька дістає насіння, починає байдуже й самовпевнено лузати (Іван Микитенко, I, 1957, 40).
4. перен. Зародок, джерело чого-небудь. Дочку сиротою тяжко покидати. Хто її від лиха Бідну оборонить, Доброго насіння В серденько заронить? (Павло Грабовський, I, 1959, 211).
5. розм. Те саме, що нащадки. — Це хтось двигонув
собі [хату], так двигонув! Ніяк не вгадає Давид — хто ж
саме. Хто-небудь із куркулів, — так не рішився б же в
генеральшинім саду, хоч і нема її, хоч і насіння не
зосталося (Андрій Головко, II, 1957, 19);
// перев. у спол. з прикм.
Уживається як лайливе слово. Показав [Владко] їй
язик. — О, бачите, злодійське насіння! — заверещала
Войцехова (Іван Франко, VI, 1951, 153); — Рейтари, бачив,
поскакали в долину. — Ти диви, чортове насіння, а я собі
думав, під Говтвою їх вирубав до ноги! (Петро Панч, Гомон.
Україна, 1954, 9).