НАСКЛАДА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Скласти що-небудь у певному порядку; покласти разом у певне місце. І нажала ж вона нам Та кіп наскладала (Степан Руданський, Переслів'я, 1958, 20); — Ну, що ти туди наскладала? — схиляючись над чемоданом і розкриваючи його, запитала Ганна (Вадим Собко, Справа.., 1959, 291).
2. Поступово зібрати в якій-небудь кількості. Мотря
так і впала на скриню! — Боже ж мій, боже! скільки я
літ працювала.., поки сього добра наскладала!..
(Панас Мирний, II, 1954, 162);
// Поступово відкласти (перев. про
гроші). [Марія Іванівна:] Оце я грошей
крадькома наскладала, і ми йому такий халат справимо,
що він і сам ним любуватиметься! (Карпенко-Карий, II, 1960,
309); Гріш до гроша Я наскладала чотириста злотих
(Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 109).
3. розм. Створити, написати в якій-небудь кількості (про вірші, пісні і т. ін.). Він цілував.. оті її губи, що про них поети наскладали стоси мадригалів (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 440).