в означеннях
Тлумачення, значення слова «наслідник»:

НАСЛІ́ДНИК, а, чол., розм.

1. Особа, яка одержала спадщину або має право на одержання її. Він.. знав також, що се його єдиний син, наслідник його маєтку (Іван Франко, V, 1951, 280); Хотілось би наслідника, хазяїна у двір, бо дівчата, відомо, чужа користь (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 90).
 Наслідник престолу — син монарха чи інша особа, до якої повинна перейти влада в монархічній державі. Вона [поема «Катерина»] була присвячена В. А. Жуковському, відомій і високопоставленій особі, вихователю наслідника престолу, людині, близькій до царського двору (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 42).

2. перен. Продовжувач чиєї-небудь діяльності; наступник. — Іван Франко поставив мене малим наслідником своїм (Василь Стефаник, II, 1953, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 191.

Коментарі (0)