НАСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Набиратися сміливості, зважуватися зробити що-небудь. Добриловський все стояв і неначе не насмілювався сісти поруч з благочинним та ще в кріслі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 126); Мовчанки комісара ніхто не насмілювався порушувати (Юрій Яновський, II, 1958, 108); Навіть Бекір насмілився і сів на стілець (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 141); Вдова Устина не насмілилася вийти на вулицю, де гуляла її дочка (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 154).