в означеннях
Тлумачення, значення слова «наспівувати»:

НАСПІВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСПІВАТИ, аю, аєш, док.

1. тільки недок., перех. і без додатка. Співати тихо, напівголосно. Вона бринькає на гітарі, наспівує словами і без слів мотив пісні «За тучами, за хмарами» (Степан Васильченко, III, 1960, 118); Починає [Жура] наспівувати якусь мелодію без слів (Іван Кочерга, II, 1956, 111); Дівчатка сидять собі на травиці та наспівують стиха (Микола Олійник, Леся, 1960, 104);  * Образно. Тихо наспівував вітерець, шелестіло листя (Панас Кочура, Родина.., 1962, 92).

2. перех., розм. Співати багато (пісень, арій і т. ін.). А скільки перетерпів ти неправди, Народе мій, в неволі живучи! Яких журливих співів наспівав ти, Яких плачів наплакав ідучи! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 22); Мати моя, Марія, читати мене навчала, Сестра у моє дитинство гарних пісень наспівала (Микола Нагнибіда, Гірські вершини, 1960, 26).

3. перех. Співати для запису на пластинку і т. ін. Леся Українка наспівала М. В. Лисенкові для нотного запису весняні пісні з Волині (Народна творчість та етнографія, 4, 1962, 51).

4. перех., розм. Співаючи, викликати щось, досягати чого-небудь. [Кость:] То, мабуть, вражі півні крадуть ночі, щоб швидше наспівать день... (Степан Васильченко, III, 1960, 164).

5. перех. і без додатка, перен., розм. Наговорювати, настирливо переконувати в чому-небудь. — От такі всі мужчини. Бігає, запобігає, улещує, наспівує, що той соловейко, а одружиться — тікає від дружини, як чорт од ладану (Петро Колесник, Терен.., 1959, 118); Антошу се розгнівило. Вічно та Ліда. Її наспівали ліберальні студенти, як грамофонний кружок, а вона повторює дурниці... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 386).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 196.

Коментарі (0)