в означеннях
Тлумачення, значення слова «наставляти»:

НАСТАВЛЯТИ 1, яю, яєш, недок., НАСТАВИТИ, влю, виш; мн. наставлять; док., перех.

1. Ставити яку-небудь кількість чогось. [Мавка:] Я пасток на тебе не наставляла (Леся Українка, III, 1952, 238); — Твоя мати нав'яже снопів, як дзвонів, один в один, наставимо кіп, як стогів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 68).

2. Наводити, направляти, націлювати і т. ін. у потрібному напрямку що-небудь. Позаду блиснув вогонь, пролунав постріл. То вистрілив технік, наставляючи рушницю цівкою догори (Микола Трублаїні, I, 1955, 126); Двоє кремезних пермяків помчали навздогін, наставивши на нього вила, як на ведмедя (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 12); Комендант стоїть посеред кімнати, наставивши в бік дверей револьвер (Юрій Яновський, IV, 1959, 231);
//  розм. Спрямовувати, скеровувати на кого-, що-небудь (очі, погляд). — А що це чорне? — гукнув він і витяг з коряка. Усі наставили очі. — Картуз! — гукнув Пилип, виливаючи воду (Панас Мирний, I, 1954, 312); — Боже, де ти його взяв, такого нещасного? — пошепки бідкалася жінка, сумно наставивши очі на Оксена, що зайшов у хатину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 102).
Наставляти (наставити) вухо (ухо, вуха): а) насторожуючись, піднімати вверх вуха (про тварин). Біляк на хвилину присів, кумедно наставив вуха і знову дременув далі (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 122); б) уважно, з інтересом прислухаючись до чого-небудь, повертати вуха у відповідному напрямку (про людей). Василько сидить на полу коло вікна, немов дивиться на місяць, як він срібні свої ріжки вистромив над вербами; а сам все ж ухо наставляє, щоб почути батькову мову (Степан Васильченко, I, 1959, 207); Наставила [Домаха] вухо, вловила слово-друге, підняла навіть голову, щоб не пропустити жодного слова (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 26); Оксана насторожилась, аж голову підвела і вухо до батьків наставила (Андрій Головко, I, 1957, 117); Наставляти (наставити) ніж на серце — затаювати зло на кого-небудь. Це трапляється меж нами, Що ніж на серце наставля, А сам цілує!.. (Тарас Шевченко, II, 1953, 107); Наставляти (наставити) роги див. ріг.

3. Витягаючи, висуваючи, підставляючи, наближати до кого-, чого-небудь. — Ти лиш дай мені шматочок чого-небудь, а то я нічого не бачу, — сказав Яків, наставляючи руку (Панас Мирний, I, 1954, 199); Стаха відразу перехилила голову, наставляючи йому губи до поцілунку (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 397); Вона наставила рожеві жменьки, і Денис налив туди холодної чистої джерельної води (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 246).
Наставляй кишеню див. кишеня.

4. тільки док., кого, ким, на кого, рідко за кого, розм. Призначати кого-небудь на якусь посаду, роботу, доручати кому-небудь щось робити. Одного разу зібралися звірі докупи і почали радитися між собою, кого наставити царем (Українські народні казки, 1951, 60); В нас нового попа наставили, — він і досі править там (Марко Вовчок, VI, 1956, 251); — До війни була дояркою, а тепер наставили завом (Олесь Гончар, Новели, 1954, 80).

5. заст. Приготовляти (їжу). Розібралась, роздяглась [Маруся], давай піч топити і вечерять наставляти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 27); — А що ж ви зварили такого? — поцікавилась баба Яга. — Борщику! — пресмачно цмокнув дід Лісовик губами. — Чудового борщику я наставив з грибами! (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 41); — Сідайте ж отут, — сказала Любов Касянівна Луцькові й чоловікові, — а я чайочку наставлю (Іван Сенченко, Опов., 1959, 73).
Наставляти (наставити) самовар — розпалювати вогонь у наповненому водою самоварі. Марина вийшла в сіни наставляти самовар (Панас Мирний, III, 1954, 226); Батько звелів наставить самовар і готувать закуску (Нечуй-Левицький, I, 1956, 356); Наставляти (наставити) синяків і т. ін. — побити когось до синяків. От дяк і питає його [попа]: — А скажіть, святий отче, хто вам синяків таких наставив? (Україна сміється, I, 1960, 141).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 197.

Коментарі (0)

НАСТАВЛЯТИ 2, яю, яєш, недок., НАСТАВИТИ, влю, виш; мн. наставлять; док., перех. Даючи поради, навчати чогось; повчати. Веде коня за поводи Та плаче Ярина. Старий батько іде рядом, Наставляє сина (Тарас Шевченко, I, 1951, 281); Занепокоєна Варвара наставляла дочку, що завжди нехтувала давні звичаї (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 202); — Мене змалку наставили говорити правду усюди, — промовив з погордою молодий лицар (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 26).
 Наставляти (наставити) на добру путь (на вірний шлях, на пуття) — спрямовувати, скеровувати кого-небудь на вірний напрям у житті. Може, коли не обійшлося без лайки, на хазяйстві не без того, хай простить, хотіла [Груня] наставити на добру путь (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 289); Щирим другом і мудрим порадником входить у світ дитини книга. Вона вчить її жити, наставляє на вірний шлях, прищеплює любов до праці (Радянська Україна, 10.I 1965, 4); Наставляти (наставити) на [добрий] розум — навчати кого-небудь дотримуватися певних норм, традицій у поведінці, діях та вчинках. Тихий був Василько, розсудливий. Хто його й на розум добрий наставляв, господь його знає! (Марко Вовчок, I, 1955, 275); Хто собою керувать не вміє, той і другого на розум не наставить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 244).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 197.

Коментарі (0)