в означеннях
Тлумачення, значення слова «настій»:

НАСТІ́Й, тою, чол.

1. Витяжка з рослинної чи тваринної речовини, що утворилася в тій рідині, в яку ця речовина вміщена; водяний розчин спеціально приготовлених екстрактів. Мати.. обережно ставить йому біля узголів'я склянку трав'яного настою — хай вип'є натщесерце, як прокинеться (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 196).

2. Те саме, що настойка 1. Бруньки [березові] зриваються, зсипаються в пляшку і наливаються горілкою; тим настоєм треба заливать виразку (Павло Чубинський, I, 1872, 130); Катерина поворожила біля мисника, дістала карафку з настоєм і поставила перед гостем (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 149).

3. Стійкий запах чого-небудь. В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 246); Вікно було відчинене, і кімната повнилася пахощами нагрітої на сонці глиці і змішаним, прохолодно-терпкуватим настоєм лугу й річки (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 200.

Коментарі (0)