в означеннях
Тлумачення, значення слова «настовбурчуватися»:

НАСТОВБУРЧУВАТИСЯ і рідко НАСТОБУРЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАСТОВБУРЧИТИСЯ і рідко НАСТОБУРЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Розсуваючись, підніматися, ставати сторч (про волосся, шерсть і т. ін.). Дрож проходить по тілу Петру, чуб настовбурчується (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 74); Його темні очі погасли й ніби померкли, а волосся на голові настовбурчилось і стирчало (Нечуй-Левицький, II, 1956, 299); Посипалася незчисленна сила іскор, тільки Киць-Киць не стала їх збирати, як перше, — шерсть на ній настовбурчилась і одразу почорніла, як сажа (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 449); Коли ж Гордієві подали аналіз, у шофера аж пшеничні вуса настовбурчилися від радості (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 477);  * Образно. З обох боків вузенької долини настовбурчились дві височенні гори, вкриті аж до самого низу темними смерековими борами (Іван Франко, III, 1950, 428).

2. розм. Не прилягати щільно, а, піднімаючись, стирчати (про одяг). Климова смушева шапка.. настобурчилась і з'їхала аж на потилицю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 350); Одежа намокла, настовбурчилась і стала наче бляшана (Василь Кучер, Голод, 1961, 263); Перова куртка на грудях і на спині настовбурчилась, а поясок штанів з'їхав (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 51).

3. Розставляти, піднімати пір'я (про птахів). На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір'ячком, водила шестеро курчат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47).

4. перен., розм. Надуватися, нахмурюватися, насуплюватися (про людей). — Візьміть когось із них — вони зразу впізнають, — звернувся один міліціонер до Таракана. Але хлопці стояли, настовбурчившись. Ніхто не виявив жодної охоти їхати кудись там, щоб пізнавати Матроса (Іван Микитенко, II, 1957, 206); Не може Артем стриматися, споважніє одразу і, як півник, настовбурчиться (Андрій Головко, II, 1957, 365).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 202.

Коментарі (0)