НАСТРУ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наструнчити. Новаки приходили з батьками й з матерями.. Все народ бадьорий, цупкий, з дому наструнчений — і всі, як один, — казали батьки їх, — таланти (Степан Васильченко, Талант, 1955, 16); Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (Іван Франко, VII, 1951, 254).