НАСТУПАТИ, аю, аєш, недок., НАСТУПИТИ, ступлю, ступиш; мн. наступлять; док.
1. Ставати ногою,
лапою і т. ін. на кого-, що-небудь. Кидаюсь в натовп.. і
наступаю комусь на ноги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 418);
— Руками розгортайте колоски, не наступайте на стебла
(Олесь Донченко, VI, 1957, 57); Івась устав, хотів іти на місце та
наступив на ногу дідові (Панас Мирний, I, 1954, 173);
Оріховська під партою наступила Дарці на черевик
(Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 206);
// рідко. Налягати
вагою свого тіла на ногу, лапу і т. ін. В саду на глухій
алеї виявляються дві химерні тіні: одна, закутана,
наступає на ногу, кульгає, друга, висока, запобігливо
придержує, під руку, вихиляється... (Степан Васильченко, II, 1959, 60).
♦ Ведмідь на вухо наступив кому — хто-небудь
позбавлений музикального слуху. Терезці стало
соромно: адже вона іноді глумилася з Бучка, з його арій,
нагадуючи майстрові, що йому на вухо ведмідь наступив
(Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 153); Наступати (наступити) на
горло (на горлянку) — настирливо вимагати
чого-небудь; змушувати до чогось. Славка наступала
батькові на горло — кинь торгівлю (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958,
79); Цей несподіваний обшук врятує його від сварки
з отим.. чабаном, що просто наступає на горлянку, наче
він господар у ковалівському колгоспі (Василь Кучер, Прощай..,
1957, 213); [Варка:] А скільки нам винні? [Демко:]
Ну що ж, як винні? На горлянку кожному не наступиш —
віддадуть... (Марко Кропивницький, II, 1958, 186); Наступати
(наступити) на мозолю (на мозоля, на мозоль) — торкатися
того, що кого-небудь найбільш вражає, хвилює, турбує.
[Палажка:] Та що це ти, Іване, такий злючий
сьогодні? [Хвенька (регоче):] На мозолю
наступили! (Панас Мирний, V, 1955, 216); [Сашко:] Старого Кряжа
ти знаєш. Йому на мозоля не наступай (Микола Зарудний, Антеї,
1962, 253); Наступати (наступити) на пальці (на хвіст
і т. ін.) — кривдити кого-небудь; ущемляти чиїсь
інтереси. [Панько:] В життю, як на ярмарку, не
можна без того, щоб один одному на пальці не наступив
(Іван Франко, IX, 1952, 347); Два зайці вбив [Ярошенко] — і
попові на хвіст наступив і хату-читальню для села відвоював
(Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 202); Наступати (наступити)
на пробку (на корок, на корка) — напиватися доп'яну.
— Раз наступив на пробку, так нічого дурня корчити
(Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 227); — А ти, Гавриле,
коли наступив на корка, то не ліз би, як свиня, на
відповідальні збори (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 311);
Наступати (наступити) на п'яти кому: а) наздоганяючи,
переслідуючи, йти дуже близько від когось. — За мною,
трохи не наступаючи мені на п'яти, жандар цокає
своїми острогами (Панас Мирний, IV, 1955, 370); Австрійські
війська з перших же днів [1914 р.] відходили під натиском
російських військ, які буквально наступали їм на п'яти
(Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 128); б) наздоганяти когось
у чому-небудь. Тепер Радянський Союз щодо рівня
промислового виробництва наступає на п'яти
наймогутнішій країні капіталізму — Сполученим Штатам
Америки (Комуніст України, 2, 1963, 3); [Соха:] Дайте мені
тракторну бригаду — і я кращому трактористу на
п'яти наступлю!.. (Олександр Корнійчук, II, 1955, 326); Чорний віл
на ногу наступив кому, заст. — хто-небудь одружився
і зазнав усіх неприємностей, зв'язаних з подружнім
життям.
2. З боєм рухатися вперед, переслідуючи противника;
здійснювати наступ. Фашист тікає, бо Червона Армія
наступає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 417); Полк тоді саме
наступав у горах північним берегом Дунаю (Олесь Гончар, III,
1959, 306);
// на кого — що. Атакувати кого-, що-небудь;
нападати на когось, щось з метою захоплення,
завоювання. Вся наддніпрянська і наддністрянська
контрреволюція наступала на Щорса пліч-о-пліч з білополяками
(Олександр Довженко, I, 1958, 206); На країну Італьянську сильне
військо наступило (Леся Українка, I, 1951, 395);
// Інтенсивно
діяти проти кого-, чого-небудь для досягнення бажаних
наслідків. Наступати на рак.
3. перев. недок., на кого — що. Рухаючись вперед,
тиснути кого-небудь. Дубовик розлютовано замахнувся
на Марину утюгом, але Марина рішуче наступає на
нього, Дубовик задкує до порога (Григорій Епік, Тв., 1958, 571);
Вона.. схопила себе за горло і стала давити, схвильовано
сапаючи та наступаючи на Сергія (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
157);
// Наполегливо вимагати, добиватися чого-небудь,
доказувати щось. — Хай і божевільна, хай і патлата,
і та все не така, як ти, — показала язик Машка. — Яка?
Яка я? — наступала Варка (Любов Яновська, I, 1959,
249).
4. перен. Наближаючись, насуватися на що-небудь
(про неживі предмети, явища природи). Плавні горіли,
вогняні гори наступали на них, несли усьому смерть
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 364); Раз якось хмара наступила,
Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 73);
// Щільно оточувати, прилягати до
чого-небудь. Тайга з усіх боків наступала на скелі й
неглибокі ущелини (Олесь Донченко, II, 1956, 29).
5. Те саме, що наставати 1, 2. Надворі, бач, Наступає
свято... (Тарас Шевченко, II, 1963, 184); Тихо в полі, гай темніє,
Наступає літній вечір (Леся Українка, IV, 1954, 111); Весна
наступала швидко, нестримно, навально (Василь Козаченко, Сальвія,
1959, 199); Серед тиші, яка наступила з приходом
Семена, у веселій Ульчиній кімнаті було як на зеленім
моріжку (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 19); Опісля обіду,
коли в камері наступило загальне пожвавлення,
розвеселився і пан староста (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 163);
// Те
саме, що ставатися. Коли це [щось страшне] мало
наступити, ніхто не знав, та все лише до того всі ладилися
(Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 201).