в означеннях
Тлумачення, значення слова «настигати»:

НАСТИГАТИ, аю, аєш, недок., НАСТИГНУТИ і НАСТИГТИ, гну, гнеш; мин. ч. настиг, ла, ло; док.

1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; переслідуючи, доганяти. Коли чує Наталя — за нею женуться. Оглянулась — се Данило мчиться... Уже настигає (Марко Вовчок, I, 1955, 100); Марко біг здорово.. Але Челканов біг не гірше за нього. Він настигав його (Іван Микитенко, II, 1957, 469); Насунувши козирок, подався [Павлушка] навтьоки. Та Галя бігала добре — настигла скоро і стала стьобати його по шиї, по спині, по ушах (Степан Васильченко, I, 1959, 154); Спробував він утекти знову кудись на слободи, але не зайшов і до другого хутора, як гайдуки Сенявського настигли і, закованого в заліза, привели назад (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 62);
//  Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь. Біда тому, кого Хуртовина в чистім полі Та настигне одного! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 112); Не добігли вони й до кручі, як їх настигла навальна злива (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 51).

2. неперех. Приходити, прибувати куди-небудь, з'являтися десь (перев. вчасно, у потрібний момент). Довго, довго човен біг, Все між безоднями хитався, Поки до пристані настиг (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 439); За піднесену грізну ногу німця благально вчепилася Любина мати, що миттю настигла рятувати дочку (Іван Ле, Мої листи, 1945, 54); Без кінця довгим обозом тяглися підводи через Самовицю, везли піхоту та кулемети, що настигли з Лубен (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 240).

3. неперех. Наступати, наближатися (про час, подію, стан і т. ін.). Час бою на смерть, лихий час настига, День визволу веде за собою (Павло Грабовський, I, 1959, 477); — Ти у дорозі й незчуєшся, як і спасівка настигне, тоді вернешся сюди (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 77); Наливаються хліба, а там, і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (Олесь Донченко, III, 1956, 72).

4. неперех., розм. Ставати спілим, стиглим у якій-небудь кількості (про плоди, злаки і т. ін.); доспівати, достигати. Настигли суниці, почали червоніть полуниці (Марко Вовчок, VI, 1956, 338); Настигли груші, яблука, кавуни й дині (Нечуй-Левицький, I, 1956, 506).

5. перех. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя і т. ін.). [Левко:] А чого ж це, молодице, плачете? Мо’, горе яке, мо’, біда яка настигла (Степан Васильченко, III, 1960, 409).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 199.

Коментарі (0)