в означеннях
Тлумачення, значення слова «настирливий»:

НАСТИ́РЛИВИЙ, а, е.

1. Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий. Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (Нечуй-Левицький, III, 1956, 225); Марко вирішив позбавитись настирливих сусідів (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 174); Над колоною.. густою завісою курилась пилюга і чорною хмарою роїлися настирливі мухи (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 76);
//  перен. Який часто повторюється, одноманітно діє, неприємно вражаючи. Темне небо.. неприязно зустріло їх настирливим холодним дощем (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 165); Антон Іванович уже крізь сон почув настирливий стук у шибку (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 200).

2. перен. Який довго, невідступно діє, виявляється (про думку, ідею і т. ін.); невідчепний, нав'язливий. Він бажав зайнятись бодай фізичною працею, щоб не допускати собі до голови настирливих думок і згадок (Іван Франко, VI, 1951, 255); — Ви віддали заводські лабораторії людині з настирливою ідеєю, яка ні собі, ні вам, ні лаборанткам.. не дасть спокою ані на мить (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 72); Це бажання було таким настирливим, що ледве не примусило зробити небезпечний крок — схопитись на ноги (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 93).

3. Завзятий, наполегливий. Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Юрій Яновський, II, 1954, 66).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 200.

Коментарі (0)