НАСУ́ЩНИЙ, розм. НАСУ́ШНИЙ, а, е. Який має
важливе життєве значення, украй необхідний. Небагато
у нас у давнину було людей, котрі посміли б і зуміли б
так близько доторкатися до насущних духовних потреб
нашого народу (Іван Франко, XVI, 1955, 429); Свої вірші й поеми,
повісті й оповідання наші літератори присвячують
насущним проблемам сучасності (Літературна Україна, 26.I 1955, 3);
// у знач. ім. насущний, розм. насушний, ного, чол. Те,
що необхідне для прожитку, існування. А я стою,
похилившись, Думаю, гадаю. Як то тяжко той насушний
Люди заробляють (Тарас Шевченко, I, 1951, 251).
♦ Хліб насущний (насушний) — необхідне для
прожитку, існування. Натрудився, видно, за день чоловік,
дошукуючись хліба насущного, ломом довбаючи мерзлу
землю по хуторах у багачів (Олесь Гончар, II, 1959, 159);
Раніш селянина давили межі, панські володіння, вічні
турботи про хліб насушний (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 31).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 210.