НАСВАРИ́ТИСЯ, сварюся, сваришся, док., на кого і без додатка, розм.
1. З погрозою виразити незадоволення чиєю-небудь поведінкою; полаяти. Пан нічого не може порадить, та ще й насварився на неї і на служницю (Леся Українка, III, 1952, 559); — Весь день по бур'янах лазимо біля річки. Чого тільки не вигадуємо! Мати було й насваряться, так батько заступляться: нехай, кажуть, бігають, підростуть — не до забавок буде (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 6).
2. чим. Зробити погрозливий жест до кого-, чого-небудь. Парубок насварився на служниць батогом, і вони зі сміхом ускочили в челядню (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 359); Місяць видряпався на самий вершечок груші, заглядав до дівчат у кімнату. Яринка насварилась на нього пальцем (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 57).
3. розм. Багато, досхочу полаятися.