Словник української мови

НАСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який здійснюється всупереч чиїмось бажанням, чиїйсь волі. Пролетаріат засновує своє панування шляхом насильного повалення буржуазії (Маніфест комуністичної партії, 1947, 25); Розповідь Лашки про насильний шлюб і про ненависного мужа знов розхвилювали Барбару (Іван Ле, Наливайко, 1957, 246);
//  За допомогою якого здійснюється насильство. Насильні заходи.
 Насильна смерть — смерть, заподіяна ким-, чим-небудь; не своя смерть. Вже змалку ненавидів я насильну смерть, не любив зброї, ані війська (Мирослав Ірчан, II, 1958, 37).