в означеннях
Тлумачення, значення слова «натягати»:

НАТЯГАТИ 1, аю, аєш і НАТЯГУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТЯГТИ і НАТЯГНУТИ, тягну, тягнеш, док.

1. перех. Тягнучи або розтягаючи, робити тугим, пружним. Микола зняв з полиці скрипку і почав натягати струпи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 172); Нарешті бачать хлопця Печенізькі вояки.. Туго луки натягають, Стріли кидають вперед (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 350); Стає Іван на кручі, натягує тятиву, пускає стрілу золоту... (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 6); Професор звичною рукою натягнув струни і провів смичком (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 102);  * Образно. Було б найкраще, якби я могла, поки зовсім поправлюсь, жити спокійно, врівноважено і щоб ніщо мені не натягало нервів (Леся Українка, V, 1956, 289);
//  Напинати, зводити що-небудь над чимось. Шофер заходився, з допомогою пасажирів, натягати над їх головами брезентову халабуду, щоб захиститись від дощу (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 123);
//  Розправляючи і розтягаючи, закріплювати, прикріплювати до чого-небудь. Була там і краса білих літніх ночей, коли хлопці-вояки, позмінявшись з постів, серед ночі натягували сітку і грали у волейбол! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 264); Пан Підпальський натягнув вірьовку і став зав'язувать (Олекса Стороженко, I, 1957, 388);
//  Розтягаючи і напинаючи, прикривати, затуляти що-небудь. Два чоловіки натягували блідо-зелений брезент на обідране місце [церкви] (Павло Тичина, III, 1957, 37);
//  Розтягаючи, накладати на що-небудь. Волько вхопив аршина й так швидко махав ним та натягував матерію на аршин, що матерія аж лущала в його руках (Нечуй-Левицький, III, 1956, 213); Обидві вони [Аврельця і Маруся], привітавшись з тіткою і сестрами, стали збоку і, не маючи що робити, натягували на долоні носові хусточки, м'яли їх і знову натягували, як швець шкіру (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 457);
//  Тягнути до себе (про віжки, поводи і т. ін.). Завалюючись на спину коневі і натягаючи з усіх сил повіддя, хлопчик зупинив коня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 272); Мар'ян натяг віжки. Коні смикнули з місця (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 172);  * У порівняннях. Стасик тримає в руках довгу солому, немов натягає золоті віжки і здержує ними огненних коней (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254);
//  Витягати в якому-небудь напрямку, випрямляти (про шию). Натягнув [навчитель] свою довгу й без того шию (Лесь Мартович, Тв., 1954, 214); Старий вийшов надвір. Воли, натягуючи шиї, з теплим зітханням подались до нього (Михайло Стельмах, I, 1962, 425).

2. перех., розм. Одягати, надівати, накладати що-небудь з деяким зусиллям. Натягає [пан] спішно штани і вибіга на подвір'я (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 58); Він натягав на себе сорочку, підперізувався ремінякою та все шамкотів беззубим ротом (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 20); Якщо намокне обіддя, шини натягувати не можна: висохнуть колеса — позлітають... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 21); Порицька поправилась у кріслі і натягла на себе шаль (Леся Українка, III, 1952, 747); Павло всміхнувся, натяг кашкета і стиснув Маркові руку (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 81); Повагом піднявшись, Оленчук надів кожушок, натягнув шапку, взяв у кочергах костур (Олесь Гончар, II, 1959, 412);
//  Надівати на ноги взуття; взувати. Одягає [Тоня] на себе батькову ватянку, запинається сукняною хусткою, чоботи гумові натягає і йде порядкувати біля кошари (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 318); Мати обмотала мені ноги замість онучі лантухом і натягла чоботи (Іван Багмут, Опов., 1959, 5);
//  Тягнучи, розправляти і поміщати зверху чого-небудь. Сержант хвилину стоїть коло нього, потім дбайливо натягає йому до шиї ковдру, підтикає її з боків і повертається на місце (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 89); Вона опустила голову на подушку, повернулась лицем до стіни і натягнула на себе ковдру (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 27);  * Образно. Та яку б шкуру не натягував на свої обскубані боки бандерівський вовкулака — не приховати йому свого нутра фашистсько-бандитського! (Ростислав Братунь, Крапка.., 1959, 54).

3. перех., перен., розм. Робити в чому-небудь натяжки. Можна собі уявити, який радий був директор, коли випхнув, нарешті, з школи Риловську, бо школярі ж бачили, що їй «натягають» оцінки (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 27).

4. перех. Вбирати, всмоктувати в себе (рідину, вологу і т. ін.). В просторій хаті Побережного пахне водяним зіллям, рибою і відволоженим прядивом: видко, для торгу ставили його натягувати вільгість (Михайло Стельмах, II, 1962, 236).

5. неперех. Насуваючись, скупчуватися, збиратися де-небудь. Надвечір натягли сірі хмари і почало ліпити широкими пластами снігу (Іван Франко, V, 1951, 202).

6. перех., перен., розм. Несправедливо приписувати що-небудь. Якби влітку на панщину не ходила, так сказали б, що на себе недуг натягала (Номис, 1864, № 13476).

7. перех., безос., перен. Викликати, спричиняти що-небудь небажане. Граф увечері покликав битись пана Тадеуша. Отак знічев'я і пішло, — Та щоб знічев'я нам біди не натягло (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 239).

8. перев. док., перех., перен., розм. Добре побити кого-небудь. Ні слова йому й не сказали, тільки вибили. Як цього тут натягали, Ковинський приходив до його стації (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 106).
Натягати (натягти) ногу (руку) — ставити на місце, направляти вивихнуту йогу або руку. Казав [панотець Павлові] ногу натягати. Хотів переконати жінку наглядно, що не прикидався лиш хорим, а був ним направду (Лесь Мартович, Тв., 1954, 236); Натягати (натягти) шкурку на кисіль — силкуватися довести що-небудь малопереконливими аргументами.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 221.

Коментарі (0)

НАТЯГАТИ 2 див. натягувати 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 222.

Коментарі (0)