Словник української мови

НАТОПЛЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., НАТОПИТИ, топлю, топиш; мн. натоплять; док., перех. і без додатка. Розпаливши вогонь, нагрівати що-небудь. Піч треба дуже натоплювати, щоб у хаті було дуже тепло та душно (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 226); Хоч як натопи лежанку звечора, а однаково до ранку вихолоне (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 364); — Ну й холодно ж у нашому бліндажі, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 291).

НАТОПЛЮВАТИ 2, юю, юєш, недок., НАТОПИТИ, топлю, топиш; мн. натоплять; док., перех.

1. Жарячи або підігріваючи, розтоплювати яку-небудь кількість чогось (про лій, віск і т. ін.). — Ну й ситенний [заєць].. Гарців далебі із трос Я тоді із нього, може, Натопив самого лою (Іван Манжура, Тв., 1955, 243); Закололи, значить, того кабана.., натопили смальцю, наробили ковбас (Остап Вишня, II, 1956, 37);
//  тільки док. Довгим кип'ятінням наготовляти (про молоко). Натопити молока.

2. рідко. Те саме, що виплавляти. Історія йде не помалу. І мужніх сердець вогнепад Вже завтра натопить металу На тисячу тисяч гармат (Платон Воронько, Коли я.., 1963, 68).