в означеннях
Тлумачення, значення слова «натовп»:

НА́ТОВП, у, чол.

1. без додатка і кого, чого. Велике неорганізоване скупчення людей; стовпище. Якась розхристана, в одній сорочці жінка просовувалась крізь натовп (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 178); В невеликих кімнатах було тісно й душно од великого натовпу гостей (Нечуй-Левицький, I, 1956, 145); Біля церкви помітили партизани великий натовп людей, переважно жінок (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 55); Біля турбіни навколо діда Цигая хвилювався натовп (Яків Баш, Вибр., 1948, 152).

2. розм. Тиснява, штовханина серед великого скупчення людей. — За тим натовпом, клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись (Марко Вовчок, I, 1955, 118); Дід Улас, старий, не видержав натовпу, упав... (Панас Мирний, I, 1949, 305); При виході з концерту натовпу не було (Леся Українка, V, 1956, 117);
//  у знач. присл. натовпом. Неорганізовано і у великій кількості. Народ натовпом заливає вулиці, майдани (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Першим виїхав на своєму баскому коні.. староста Вишневецький.. За ним натовпом посунуло все військо (Іван Ле, Наливайко, 1957, 49).

3. перен., розм. Велика кількість чого-небудь. В тій хвилі пані Грозицька, незважаючи на натовп праці, встала зі свого крісла, підійшла до Целі (Іван Франко, II, 1950, 315); Личко од натовпу почуття та від сліз горіло (Панас Мирний, II, 1954, 233); В голові вже роїлися натовпи різних планів (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 373).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 214.

Коментарі (0)