в означеннях
Тлумачення, значення слова «натрапляти»:

НАТРАПЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., НАТРА́ПИТИ, плю, пиш; мн. натраплять; док.

1. неперех. Рухаючись, наскакувати, наштовхуватися на кого-, що-небудь. Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 225); Часто мотика натрапляла на каміння й так скреготала, що нило в зубах (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 48); Натрапила коса на камінь (Номис, 1864, № 1440).

2. перех. і неперех. Випадково, несподівано знаходити, виявляти кого-, що-небудь, натикатися на когось, щось, зустрічатися з ким-, чим-небудь. Іноді хлопчик натрапляв на ховрахову нору (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 18); Натрапляю на фото, яке змушує мене взятися за блокнот (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 225); Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, Натрапив я на книжку записну (Максим Рильський, Мости, 1948, 12); З'їв [Фелікс] кілька грудочок цукру, за цукром натрапив на ящик з шоколадом (Юрій Яновський, II, 1954, 40); Тетяна поспішала на поле. Натрапила на Карпа в копах із хлопцями, що пасли коней (Іван Ле, Історія радості, 1947, 209); Раз він [Ант] натрапив на цілий табун вепрів, що спали в яру над потоком (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14);
//  перен. Зустрічатися з ким-небудь у житті. — Скаржитись? Він, брат, думає на лякливих натрапив? Ні, брат, дзуськи! (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 25); — Не бійсь, коли вирушав на нас, то не думав про такий амінь! Думав, що на слабких натрапив, адже війни не хочуть! (Олесь Гончар, III, 1959, 452).
Натрапити на слід див. слід; Не на таких (такого, таку, того) натрапив (натрапила, натрапило) — уживається у випадку, коли треба сказати, що хтось недооцінює того, з ким має справу. — Думав, тут дурні сидять і не розшолопають? Дзуськи! Не на таких натрапив (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 203); Що язиком натрапить — без обдумування, що спаде на думку. І починає Щур молоти, що тільки язиком натрапить (Степан Васильченко, I, 1959, 229).

3. перех. Відшукувати, знаходити кого-, що-небудь. — А добуду року, то, може, дасть мені господь, що добре місце натраплю собі (Марко Вовчок, I, 1955, 20); [Журейко:] Не владен князь вперед пізнати ходи, Куди і як вони його ведуть, Але як вірний буде він народу, То зрештою натрапить вірну путь (Іван Кочерга, III, 1956, 71);  * Образно. Навіть коли кого, заритого в соломі, натрапляла гостра піка чи шашка — мусив терпіти, мусив мовчати, .. щоб не видати себе й товаришів (Олесь Гончар, II, 1959, 329);
//  на що. Проникати, проходити куди-небудь, опинятися де-небудь. — А може, воно [хлоп'я] далі й на шлях натрапило? Піду по сліду, — подумала Катря (Панас Мирний, IV, 1955, 305).

4. неперех., перен. Зустрічати перешкоди в чому-небудь. У власне мануфактурний період, тобто в період, коли мануфактура є пануючою формою капіталістичного способу виробництва, повне здійснення властивих їй тенденцій натрапляє на різноманітні перешкоди (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. 1, 1952, 370); Наукова розробка проблеми самосвідомості в радянській психології з самого початку натрапила на серйозні труднощі (Радянська психологічна наука.., 1958, 372).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 216.

Коментарі (0)