НА́ТРО́Є, присл. На три частини. Там такі [німецькі замки]..! і назад відмикається, і натроє розпадається (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 403); Олекса теж сів на воза. Їхали мовчки, ділили натроє важку мовчанку (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 68).
НА́ТРО́Є, присл. На три частини. Там такі [німецькі замки]..! і назад відмикається, і натроє розпадається (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 403); Олекса теж сів на воза. Їхали мовчки, ділили натроє важку мовчанку (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 68).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 217.