НАТУ́ГА, и, жін.
1. Фізичне напруження. Тягне він здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 22); Данилко почервонів з натуги, але ніс вазу до другого столу (Петро Панч, Ерік.., 1950, 91).
2. Велика затрата фізичних, духовних сил, енергії і т. ін. Вчився [Павлуша] добре; перший рік без всякої натуги ішов у навчанні попереду всіх (Андрій Головко, II, 1957, 262).