в означеннях
Тлумачення, значення слова «натура»:

НАТУ́РА, и, жін.

1. тільки одн., заст. Природа. Вдарив страшний грім.. Наставало одно з тих явищ натури, перед котрими в Індії леви та тигри стають смирніші од ягнят (Нечуй-Левицький, II, 1956, 390); Ти грації сама ще додала До чарів, що дала тобі натура (Володимир Самійленко, I, 1958, 101).

2. Те, що реально існує; дійсність. Користуючись топографічним планом, проект інженерної споруди переносять у натуру (Інженерна геодезія, 1959, 71).
У (в) натурі — у справжньому вигляді, в дійсності. Мама дивиться на хмарку, віддзеркалену в застиглій поверхні води, потім скидає очима вгору і дивиться на хмарку в натурі (Юрій Смолич, II, 1958, 12).

3. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці; вдача, характер. У нього натура, як у тура (Номис, 1864, № 13328); Що ж з нею вже зробиш, коли вона таку натуру має! (Леся Українка, V, 1956, 136); Від натури все. Яка в кого натура, така й совість (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 82); Овеча натура; Вовча натура; Груба натура; Весела натура; Звіряча натура; Вразлива натура; Глибока натура; Широка натура.

4. тільки одн. Товари, продукти і т. ін. як платіжний засіб замість грошей. Податки [князеві] в великій мір платили тухольці натурою (Іван Франко, VI, 1951, 37); Колгоспники почали одержувати на трудодні набагато більше натурою і грішми (Наука і життя, 9, 1957, 2).

5. Живі істоти, предмети і явища як безпосередній об'єкт зображення. Я ніколи не забуду однієї своєї поїздки для вибору натури до кінофільму «Щорс» (Олександр Довженко, III, 1960, 288); За допомогою Сошенка він [Т. Шевченко] вивчав анатомію, перемальовував з натури класичні гіпсові фігури (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 21);
//  Людина, яка позує перед художником. — Де ви взяли натуру? — питає жінка. — Це моя дочка! — відповідає художник (Олесь Донченко, VI, 1957, 627).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 218.

Коментарі (0)