НАТУ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до натужити;
// у знач. прикм. Голос старого Ремби, хриплий і
натужений, різав його слух, а слова шпигали його в серце
(Іван Франко, III, 1950, 441); Зігнуті в'язи починають трохи
боліти, натужений зір та скупчена увага женуть всякі
думки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 207).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 218.