в означеннях
Тлумачення, значення слова «навальний»:

НАВА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який відбувається дуже швидко й напружено. Після битв і походів навальних ..на спокійних станках арсенальних спочивають багнети в чохлах (Микола Упеник, Вітч. миру, 1951, 79); Партизанська атака була навальною. Я бачив, як ішли партизани на ворога (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 21);
//  Який відзначається силою і швидкістю руху. Після навального дощу стояли в дворі, на стежках, калюжі забрудненої води, під ногами розбризкувалася розквашена земля (Іван Ле, Наливайко, 1957, 144); Навальний вітер рве полу накидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (Микола Бажан, Роки, 1957, 285);
//  Дуже великий, значний. Час плинув далі, плинув без упину, з навальною швидкістю (Павло Загребельний, Спека, 1961, 83); Мусив [санбат] переїздити в інше місце.. До цього готувалося все з навальною поквапністю (Іван Ле, В снопі.., 1960, 290).

2. Настирливий і сильний. Серед ночі Юрко прокинувся від навального гуркоту в двері (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 32).

3. Невідкладний, терміновий і у великій кількості. Праця, швидка, навальна, подобалась їй (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 27); Зо дня на день складалася якась навальна праця (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 158).
Навальна зима — сніговита зима; Навальні хліба — буйні хліба. Цього [1961] року ще заздалегідь було відомо, що хліба будуть високорослі і навальні (Радянська Україна, 4.VIII 1961, 3); Навальні хмари — густі дощові хмари. Знявся раптовий буряний вітер. Він ніс із собою навальні хмари (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 24.

Коментарі (1)