НАВА́ЛОМ, присл.
1. Безладною купою. Зберігати
покришки [шин] у штабелях або навалом заборонено
(Підручник шофера.., 1960, 246);
// Насипане купою,
без упаковки; насипом. В багато колгоспів не
завезено тару для перевозки овочів; помідори та огірки
транспортують навалом, через що значна їх частина
псується (Радянська Україна, 27.VII 1959, 1); Такі автомобілі
[з відкритою вантажною платформою] в основному
використовуються для перевезення різних вантажів
навалом або в тарі (Підручник шофера.., 1960, 288).
2. Всією вагою. Заплющила [Наталія] очі, розкинула руки, навалом похилилась на його (Степан Васильченко, Вибр., 1944, 125).
3. Те саме, що навально. Гнали Врангеля навалом, Вбрід форсуючи Сиваш (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 72).