в означеннях
Тлумачення, значення слова «навертатися»:

НАВЕРТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., НАВЕРНУТИСЯ, вернуся, вернешся, док.

1. З'являтися, виступати (про сльози). [Зося:] Говорив [Завада] зо мною довго, а так сердечно, так сумно, що мені аж сльози на очі наверталися (Іван Франко, IX, 1952, 353); Всі помітили в нього на очах сльози. Він ковтав їх, як сливи, а вони все навертались на очі, все навертались... (Олесь Донченко, VI, 1957, 18); Жаль знову обхопив її, сльози навернулися на очі (Панас Мирний, IV, 1955, 106); На глибоких очах його навернулась одна сльоза (Олександр Довженко, III, 1960, 423).

2. З'являтися, навідуватися куди-небудь. Уже шістнадцятий годок Олесі, вже й свати почали в хату навертатись (Марко Вовчок, I, 1955, 21); Орли, й яструби покинули свої гнізда й наверталися лиш рідко сюди (Ольга Кобилянська, I, 1956, 463); — Підождім трохи, може, хто навернеться, може, ще хтось трапиться (Нечуй-Левицький, I, 1956, 135); Ільчиха знає, що коли він тепер вирветься з її рук, то, можливо, й тиждень, а то й більше до хати не навернеться (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 83).
Думка навертається (навернулася) кому — хто-небудь починає думати про когось, про щось. — Слово честі, ця думка навернулася мені тільки біля рівчака, — лагідним голосом відповів він (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 436); Навертатися (навернутися) на думку див. думка; Навертатися (навернутися) на очі див. око; Навертатися (навернутися) на язик кому: а) вимовляти, говорити що-небудь. — Оце диво! — аж крикнули стара Марта. — Чого тобі це слово перше навернулось на язик? (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 172); Він хотів порадити їй іти працювати в тиловий госпіталь, але ці слова не наверталися на язик (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 62); б) раптово придумувати що-небудь. Вона нібито відповідає на його питання, дає йому раду — першу-ліпшу, яка їй навернулася на язик (Іван Франко, XVI, 1955, 76).

3. рідко. Те саме, що повертатися. Застопорений на мілині катер ворухнувся, як хворий, навертався задертою половиною до острова (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 228).

4. Ідучи, наближатися до кого-, чого-небудь; підходити. — Ось навернись сюди! навернись! — піднімаючи здоровенну хворостину, сказав Грицько. — Я тобі дам (Панас Мирний, IV, 1955, 98).

5. перен. Визнаючи що-небудь, переконуючись у чомусь, змінювати свої дії, погляди і т. ін. Надто ж мене тішить те, що зачали навертатись на «праву путь» деякі з товаришів (Леся Українка, V, 1956, 58); Отак собі міркуючи, сей чоловік дійшов до сильної постанови навернутися й самому на віру своєї жінки (Іван Франко, IV, 1950, 151).

6. тільки недок. Пас. до навертати 1, 3, 4, 5, 12.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 28.

Коментарі (0)