НАВЕСНІ, присл.
1. У весняний час. Як навесні починає Крига розтавати, Збираються русалоньки До моря гуляти (Леся Українка, I, 1951, 326); Червоній Армії — любов і слава! Залізна в неї дужая рука! Ми розлились, як навесні ріка... (Павло Тичина, II, 1957, 160).
2. перен., поет. У час розквіту фізичних і духовних сил. Тішся, дитино, поки ще маленька, Ти ж бо живеш навесні, Ще твоя думка літає легенько, Ще твої мрії ясні (Леся Українка, I, 1951, 61).