в означеннях
Тлумачення, значення слова «навіч»:

НАВІЧ, присл.

1. Своїми очима, особисто. — Ви ж так злякалися колись перспективи злиднів, а тут же побачили їх навіч... (Леся Українка, III, 1952, 708); Гарматнки гримнули ще раз, і тепер вже й Данило загукав «ура», бо побачив навіч, як ґанок П'ятої гімназії раптом наче вдарило молотом (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 431);
//  Наочно. Війна принесла ту користь, що відкинула всі умовності, зірвала всі покрови, показала народові навіч повну правду (Ленін, 21, 1950, 230).

2. Перед очима, на очах, в очах; на очі. Бачили Орисю з якимсь паном, і якась дівчина навіть підгледіла, що то був Гордій; нарешті всім навіч прибігала Орися до Гордія в Радівку (Борис Грінченко, II, 1963, 149); [Фамусов:] Де іншого шукать тобі взірця, як навіч приклад є отця? (Олександр Грибоєдов, Лихо з розуму, перекл. Рильського, 1947, 17).

3. Явно, очевидно; цілком. [Командор:] Я зумію одважно боронити прав лицарських, та тільки треба, щоб вони були всім навіч безперечні (Леся Українка, III, 1952, 380);
//  Зовні. Завше певна в собі, тверда, навіч спокійна, — людина ся була чужа й незрозуміла для всіх, між ким доводилось їй жити (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 35.

Коментарі (0)