в означеннях
Тлумачення, значення слова «навідник»:

НАВІДНИ́К, а, чол.

1. Боєць, який наводить гармату, кулемет і т. ін. на ціль. Навідник гармати Яков Кольчак одбив атаку десяти танків (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 23); Черниш, залишивши біля мінометів самих тільки навідників, повів свою роту на підмогу піхотинцям (Олесь Гончар, III, 1959, 451).

2. Робітник, який займається наведенням чого-небудь.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 33.

Коментарі (0)